В Боге радуюсь,
Несмотря не на что.
Сердцем верую,
Всем врагам ,на добро.
Окаянная!-слышу каждый раз в след.
-Как возможно так?!
Лишь у Бога ответ.
Жертва-я сама...
На то воля Его.
Только б в истине,я умру за Него.
Боль,отчаянье...
Но Он силы даёт.
Покаяние,вновь встаю и вперёд!
-Не оставь меня,
Без Тебя жизни нет!
-Воссияй во мне,
И увижу Твой свет!
Горемычная!Сколько крест свой нести...
Всё смогу с Тобой,
До конца буду идти.
Алёна Маркевич,
Сургут
Родилась 20.07.1980г.,в г.Сургуте.Уверовала в 2007г.,будучи в положении,в данное время имею двух дочек Надежду и Веру.Сейчас не помышляю своей жизни без Господа,за что Ему слава!Надеюсь мои стихи помогут кому то обрести Христа!Желаю чтоб было так(1-е Кор.2:4),всех вам благословлений!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
